Інформатика і математика

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ МАТЕМАТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ВИЩОЇ ФОРМИ САМОСТІЙНОСТІ МИСЛЕННЯ УЧНІВ

Робота містить 39 сторінки, список використаних джерел нараховує 36 джерел, 4 додатки вміщують приклади нестандартних задач та творчих завдань, завдань, які придумали учнів самостійно, сценарій виховного заходу на розвиток математичної творчості.

В роботі розкрито теоретичні основи формування та становлення математичної творчості як вищої форми самостійності мислення учнів. Охарактеризовано основні методи та прийоми розвитку математичної творчості  учнів. Об’єкт дослідження: методика викладанні математики в ЗОШ. Предмет: педагогічні основи розвитку математичної творчості учнів через розв’язання математичних задач, використання нетрадиційних уроків та позакласної роботи з математики. Мета  полягає у теоретичному аналізі та вивченні методичних особливостей розвитку математичної творчості, в розробці методологічної засобів розвитку творчості учнів на уроках математики.

ЗМІСТ


ВСТУП
РОЗДІЛ І.
 Теоретичні основи формування та становлення математичної творчості як вищої форми самостійності мислення учнів
1.1. Аналіз психолого-педагогічної літератури щодо проблеми розвитку творчості та мислення дітей в сучасній освіті
1.2. Методи, прийоми та засоби розвитку математичної творчості учнів
РОЗДІЛ ІІ. Методичні особливості розвитку творчих здібностей учнів при вивченні математики в ЗОШ
2.1. Реалізація науково-пошукової діяльності учнів в процесі розв’язання математичних  задач та  завдань
2.2. Стимулювання розвитку творчості учнів через проведення нестандартних уроків математики
2.3. Роль позакласної роботи в формуванні математичної творчості дітей
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ


РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ВИЩОЇ ФОРМИ САМОСТІЙНОСТІ МИСЛЕННЯ УЧНІВ

1.1. Аналіз психолого-педагогічної літератури щодо проблеми розвитку творчості та мислення дітей в сучасній освіті

Дослідженням проблеми творчості в навчальному процесі  займалися багато педагогів і психологів, таких як Ж. Піаже, А. Н. Леонтьев, П. Я. Гальперін, Л. У. Занков, В. У. Давидов, Р. С. Немов, Е. І. Рогів, вони поглибили теорію розвитку творчості і науково обґрунтували процес вирішення творчих завдань, охарактеризували умови, що сприяючі і перешкоджають знаходженню правильного рішення.
У сучасній психології існує дві точки зору на творчість:
1.    Всяке мислення є творчим (нетворчого мислення немає).
2.    Найбільш поширене визначення творчого мислення засноване на характеристиці його по продукту.
Отже, аналізуючи психолого-педагогічну літературу можна навести  такі основні визначення поняття творчості:
Творчість – психологічний процес пізнання, пов’язаний з відкриттям суб’єктивно нового знання, з розширенням завдань, з творчим перетворенням дійсності. Це узагальнення і опосередковане віддзеркалення істотних закономірностей і властивостей реальності, процес постановки і вирішення проблем [3].
Творчість є породженням нового знання, активною формою творчого віддзеркалення і перетворення людиною дійсності. Творчість породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні у суб’єкта на даний момент часу не існує [23].
Відмінність творчості від інших психологічних процесів полягає в тому, що вона майже завжди пов’язана з наявністю проблемної ситуації, завданням, яке потрібно вирішити, і активною зміною умов, в якій це завдання задане.
Оскільки творчість є проявом мислення людини, то слід більш детально зупинитися на поняттях «мислення» та «творче мислення».
Мислення – це опосередковане та узагальнене сприйняття людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках та відносинах. Мислення починає свій розвиток в процесі взаємодії дитини з усім, що її оточує. Розвиток мислення створює внутрішні умови для засвоєння знань та навичок, виховання розумових та творчих здібностей. Деякі дослідники навіть доводять, що не можна розмежовувати поняття мислення й мислення творче. Бо сам процес мислення однієї людини настільки своєрідний загадковий, відмінний від мислення іншої людини, що завжди є актом творчим, не зважаючи на його результати та наслідки. Інші спеціалісти в цій галузі вважають, що обов’язковими ознаками творчого мислення є оригінальні висновки, нестандартні відповіді, швидкість та доцільність дій, здатність висунути нові ідеї та гіпотези, здатність до спілкування, усвідомлення свого мислення, ефективність використання колишнього досвіду, критичне ставлення, самостійність мислення, стійкість та глибина знань, вміння абстрагуватися та встановлювати нові зв’язки та співвідношення між об’єктами [3].
Більшість вчених виділять такі характеристики творчості:
– Продуктивність думки – здібність до продукування максимально великого числа ідей.
– Гнучкість думок – є здатність перемикатися з однієї ідеї на іншу.
– Оригінальність – один з основних показників творчості. Це здатність висувати нові, несподівані ідеї, що відрізняються від широко відомих, загальноприйнятих, банальних.
– Закінченість – здатність удосконалювати, надавати завершеного вигляду своєму творчому продукту. [4]
Здатність до творчого мислення формується та розвивається протягом усього життя людини, але найефективніше та найбурхливіше проходить цей розвиток у дитячому віці. При цьому визначну роль може відігравати школа. Саме в школі формується особистість, мала дитина перетворюється на самостійну та дорослу людину, якій потрібно знайти себе, визначити своє місце в світі, що неможливо без творчого мислення. А. М. Матюшкін вважає, що виховувати творче мислення в процесі навчання означає забезпечити можливість творчого засвоєння знань у складних, проблемних ситуаціях, які характеризуються розкриттям все більш загальних закономірностей і більшими можливостями переходу від вже засвоєних до нових знань. Отже, розвинути, виховати в дітей творче мислення – завдання кожного педагога.[23]
Поняттю «Математичне мислення», «математична творчість» приділявся і приділяється особливий інтерес. Прикладами можуть послужити роботи таких учених, як А. Пуанкаре «Математична творчість», Г. Гельмгольц «Як приходять нові ідеї», І. Р. Шафаревіч «Математичне мислення і природа».
А.Пуанкаре прийшов до висновку, що найважливіше місце в математичних здібностях займає уміння логічно збудувати ланцюг операцій, які приведуть до рішення задачі. Здавалося б, це повинно бути доступне будь-якій здатній логічно мислити людині. Проте далеко не кожен виявляється здатним оперувати математичними символами з тією ж легкістю, що і при вирішенні логічних завдань.
Для математика недостатньо мати хорошу пам’ять і увагу. На думку Пуанкаре, людей, здібних до математики, відрізняє уміння уловити порядок, в якому повинні бути розташовані елементи, необхідні для математичного доказу. Наявність інтуїції такого роду – є основний елемент математичної творчості. Одні люди не володіють цим тонким відчуттям і не володіють сильною пам’яттю і увагою і тому не здатні розуміти математику. Інші володіють слабкою інтуїцією, але обдаровані хорошою пам’яттю і здібністю

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *