ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ІГОР НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Рейтинг Користувача: / 7
НайгіршеНайкраще 
Курсові

Робота вміщує 45 сторінок, список використаних джерел нараховує 47 джерел, в додатках наведено приклади класичних літературних ігор на уроках зарубіжної літератури; тестові завдення для перевірки знань учнів; плани-конспекти уроків з використання літературних ігор під час вивчення творчості Артура Конан Дойла в 7-му класі.

В роботі розкрито теоретичні та методичні засади використання літературних ігор на уроках зарубіжної літератури, наведено основні підходи до класифікацій літературних ігор та структури їх проведення. В ході виконання роботи було проведено експериментальне дослідження

Мета: дослідити роль літературної гри як одного з засобів розумового та творчого розвитку школярів на уроках зарубіжної літератури. Об'єкт: методика викладання зарубіжної літературі в школі.Предмет: педагогічні умови використання літературних ігор на уроках зарубіжної літератури. Робота грунтується на дослідженнях О. Бєлової, А. Вітченка, О. Ісаєвої, М. Качуріна, О. Куцевол, А. Логінова, В. Маранцмана, А. Мартинець, Л. Мірошниченко, Є. Пасічника, В. Полухіної, Л. Чередник та інших.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ІГОР НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Проблема використання літературних ігор в методиці викладання літератури в школі

1.2. Підходи до класифікацій літературних ігор та структури їх проведення

1.3. Методичні особливості використання літературних ігор на уроках зарубіжної літератури

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТРНИХ ІГОР НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Характеристика програми та методів емпіричного дослідження

2.3. Аналіз результатів дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ІГОР НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.1. Проблема використання літературних ігор в методиці викладання літератури в школі

У пошуках ефективної методики навчання світової літератури в школі, яка, з одного боку, враховувала б специфічні закони літератури як виду мистецтва, а з іншого — дала б змогу прилучати дітей до активної творчої діяльності дослідники (О. Ю. Богданова, Є. Мірошниченко Є. Пасічник та ін.) звертаються до навчальної гри.

Проблемам гри приділяли значну увагу мислителі і педагоги як минулого, так і сучасного: Платон, Арістотель, Рабле, Я.А. Коменський, Д. Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, Ф. Шиллер, Г. Гросс, Ж. Піаже, К. Ушинський, А. Макаренко, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Д. Ельконін, П. Гальперін, О. Запорожець та ін.

В. Сухомлинський писав: «… у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра – це величезне світле вікно. Через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ» [46].

Гру він порівнював з іскоркою, що запалює вогник допитливості і любові до знань. І це справді так, оскільки гра має надзвичайно багато навчальних і виховних можливостей.

Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини. Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні, самоствердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації [14].

В психології існує багато підходів до визначення поняття гри (Б. Ананьєв, М. Басов, П. Блонський, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), основні з них можна звести до наступних:

· Гра - форма психогенного поведінки, тобто внутрішньо властивого, іманентного особистості (Д. Узнадзе) [33].

· Гра - простір «внутрішньої соціалізації» дитини, засіб засвоєння соціальних установок (Л. Виготський) [29].

· Гра - свобода особистості в уяві, « ілюзорна реалізація нездійсненних інтересів» (О. Леонтьєв) [42].

Більшості ігор властиві чотири головні риси:

- Вільна розвиваюча діяльність, що вживається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не лише від результату ;

- Творчий, значною мірою імпровізований, дуже активний характер цієї діяльності;

- Емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція ;

- Наявність прямих або непрямих правил, що відображають зміст гри, логічну тимчасову послідовність її розвитку [29].

Отже, значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-рекреативними можливостями. У тому й полягає її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, в модель типу людських відношенні і проявів у праці.

Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давнини. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. Ефективність ігрових методів навчання підтверджена дослідженнями М. Бірштейна, В. Буркова, С. Гідрович, В. Єфімова, Р. Жукова, В. Комарова, В. Платова, В. Прауде, В. Рибальського, О. Смолкіна, Т. Тимофіївського, Б. Христенко та ін.

Дана проблема знайшла відображення у дослідженнях і західних учених (європейських та американських): Е. Баффі, Е. Говена, Г. Еберта, К. Кіршбольда, Х. Кліпперта, Б. Роуена, Б. Штаймане та інших.

Отже, за О. Бєловою педагогічна гра має суттєву ознаку - чітко...

 

Останнє оновлення (Вівторок, 05 серпня 2014, 06:10)