ОСОБЛИВОСТІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З АЛАЛІЄЮ (з експериментальною частиною)

Рейтинг Користувача: / 14
НайгіршеНайкраще 
Курсові

Робота вміщує 74 сторінки, список використаних джерел нараховує47 джерел.

В роботі розкрито теоретичні основи проблеми алалії в логопедії та особливості мовленнєвого розвитку і структури порушень мовлення у дітей дошкільного віку при алалії.У другому роділі наведено особливості діагностики мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку при алалії, форми та методи логопедичної роботи з ними. В ході виконанні роботи було проведене експериментальне дослідження особливостей мовленнєвого розвитку дітей з алалією. Мета дослідження полягає у обґрунтуванні теоретичних основ логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку з алалією та розробці  логопедично-корекційної системи подолання мовленнєвих вад у даної категорії дітей. Об'єкт: мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку. Предмет: методи та прийоми логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку з алалією. Робота грутнується на дослідженнях  вчених, які займалися вивченням факторів, що впливають на виникнення алалії (М. Бері, М. Земан, М. Ейдінова,  В. Ковшиков, Р. Коен, А.Лібман, Р. Лухзінгер, А. Салей та ін.),  диференційною діагностикою (М. Аманатова, Р. Белова-Давид, Т. Визель, Л. Волкова,   І. Кондратенко, Л. Козуб, Р. Левіна, Є. Мастюкова, В. Орфінська, Ю. Рібцун та ін.), корекцією даного порушення (Б. Гриншпун, Л. Данилова, О. Захарова, Л. Кузнєцова, Л. Мещерякова, С. Попова, Є. Соботович, Н. Трауготт, С. Штіль та ін.).

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДОШКІЛЬНИКАМИ З АЛАЛІЄЮ

1.1. Проблема алалії у сучасній логопедії

1.2. Характеристика мовленевого розвитку дітей дошкільного віку

1.3. Структура порушень мовлення у дітей дошкільного віку при алалією

1.3.1. Порушення синтаксичної  системи мовлення

1.3.2. Порушення морфологічної  системи мовлення

1.3.3. Порушення фонетико-фонематичної  системи мовлення

1.3.4. Особливості формування словника

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ ПРИ АЛАЛІЇ

2.1. Теоретичне обґрунтування діагностики мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку при алалії

2.2. Стан сформованості мовленнєвого розвитку  у дошкільників із алалією

2.3. Форми та методи логопедичної роботи при алалії

24. Експериментальна методика логопедичної роботи при алалії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДОШКІЛЬНИКАМИ З АЛАЛІЄЮ

 

1.1. Проблема алалії в сучасній логопедії

Одним із найскладніших мовленнєвих порушень, при якому дитина практично позбавлена мовних засобів спілкування, є алалія (від грецьк. а – немає, lalio – говорити) [14].

Вагомий внесок у вивченні алалії зробили російські та українські вчені: Н. Трауготт, В. Орфінська, Р. Лєвіна, Г. Мацієвська, В. Воробйова, Є. Соботович, Б. Гріншпун, В. Ковшиков та інші. В роботах цих вчених описані особливості мовленнєвого розвитку і структури дефекту у дітей з моторної алалією з урахуванням різних критеріїв: клінічних, фізіологічних, психологічних, лінгвістичних, психолінгвістичних.

За визначенням  Є. Соботович, алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична) [37].

Р. Бєлова-Давид розширює поняття алалії з сторони розвитку мовлення, та характеризує алалію  як відсутність або грубий недорозвиток мовлення, що виникає в результаті органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку та супроводжується труднощами у використанні (моторна форма) чи розумінні (сенсорна форма) мовленнєвих висловлювань [3].

Науково обгрунтованих статистичних відомостей про поширеність алалії немає. Є дані (Є. Соботович)  про те, що серед дітей дошкільного віку алалія зустрічається приблизно у 1%, а серед дітей шкільного віку у 0,6-0,2 %. У середньому можна вважати, що алалія зустрічається у 0,1 % населення. У хлопчиків це порушення зустрічається в 2 рази частіше, ніж у дівчаток [38].

Специфічні, центрально обумовлені форми відсутності або тяжкого  недорозвинення мовлення у дітей із нормальним слухом і відносно збереженим інтелектом вперше були описані ще наприкінці ХІХ століття.

Детальні описи випадків своєрідної, специфічної відсутності або тяжкого недорозвинення мовлення у дітей, які мали всі передумови для її засвоєння, представлені в роботах лікарів: І.Франка (1809), А.Куссмауля (1877), І.А.Бодуена де Куртене (1885-1886), Р.Коена (1888), Г.Гутцмана (1894) [19].

В роботі лікаря-фоніатра  Р.Коена (1888) термін «алалія» використовується для характеристики відсутності мовлення, яке не обумовлене артикуляційними порушеннями, а також первинними вадами слуху [16].

Поділяючи погляди Р.Коена на сутність моторної алалії, Г.Гутцман (1894) доповнює і розширює методику виховання мовлення у дітей. Він рекомендує вчити дітей наслідуванню немовленнєвих звуків, підкріплювати слуховий образ слова зоровим (з опорою на артикуляцію) та графічним (з опорою на написання слова), навчати правильній звуковимові. Треба зазначити, що ці методики майже повністю повторювали методи навчання глухих усному мовленню [37].

В 1901 році А.Лібман виділяє три форми “афазії розвитку”: моторну,  сенсорну і сенсомоторну. В 1909 році російський вчений М. Богданов-Березовський, враховуючи своєрідність у симптоматиці центрально обумовленого недорозвинення мовлення у дітей, запропонував відокремити це порушення із загальної проблеми афазії. У противагу терміну “афазія”, став вживатися термін “алалія” для позначення специфічних форм мовленнєвого  недорозвинення, що виникає внаслідок ураження мовленнєвих зон кори головного мозку в період до формування мовлення. Для формування мовлення пропонувався комплекс медичних і педагогічних заходів, метою якого було розгальмування нервових шляхів, створення умов для керування діяльністю головного мозку і підвищення розумових функцій. Комплексний вплив складався з медикаментозного, фізіотерапевтичного лікування, гідротерапії, “розумової” гімнастики (розширення у дітей понять і уявлень),  артикуляційних вправ і відображеного повторення слів та речень [41].

Вивчення алалії довгий час знаходилось під впливом вчення про афазію у дорослих. Дослідниками було доведено, що  ці розлади мають певну схожість і водночас різницю. Це дало можливість співставити форми патологічного розпаду мовлення у дорослих і його недорозвинення у дітей.

Вагомий внесок у вивченні алалії зробили російські та українські вчені: Н.cТрауготт, В. Орфінська,  Р. Лєвіна, Г. Мацієвська, В. Воробйова, Є. Соботович, Б. Гріншпун, В. Ковшиков та інші.

В роботах цих вчених описані особливості мовленнєвого розвитку і структури дефекту у дітей з алалією з урахуванням різних критеріїв: клінічних, фізіологічних, психологічних, лінгвістичних, психолінгвістичних.

Існує кілька аспектів вивчення алалії:

1. Клінічний підхід (С. Мнухін, М. Ейдінова, Г. Гуровец, Р. Белова — Давид) [3].

2. Фізіологічний - дослідження розвитку всіх систем (Г. Гуровец, І. Самойлова, С. Кайданова, М. Трауготт ) [41].

3. Психологічний ( Р. Левіна, Г. Чиркіна, А. Маркова ) [24].

4. Лінгвістичний (порушення фонологічної сторони ) - В. Орфінська.

5. Психолінгвістичний (О. Леонтьєв, В. Ковшиков, Б. Гріншпун, В. Воробйова, В. Глухів) [25].

6. Медико-психолого - педагогічне вивчення (Г. Гуменна,

О. Усанова) [38].

До основних причин виникнення алалії дослідники відносять наступні:

1. Під час внутрішньоутробного розвитку: інтоксикації; хронічні захворювання матері; порушення кровообігу плоду.

2. Під час пологів: мозкові крововиливи, гематоми; асфіксія; пологові травми.

3. У ранньому віці дитини: травми голови; інфекційні захворювання ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт).

У результаті органічного ураження головного мозку у дітей з алалією ...

Останнє оновлення (Вівторок, 22 липня 2014, 11:49)