ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ З ПОВНИХ ТА НЕПОВНИХ СІМЕЙ

Рейтинг Користувача: / 10
НайгіршеНайкраще 
Курсові

Дипломна робота! Робота містить 76 сторінок, список використаних джерел налічує 78 джерел, в додатках наведено бланки діагностичних методик та особивості обробки отриманих даних.

В роботі проведено теоретичний аналіз проблеми конфліктної поведінки підлітків з повних та неповних сімей. Основою роботи стало проведення порівняльного дослідження особливостей конфліктів підлітків з повних та неповних сімей за наступними критеріями: вибір моделі поведінки в конфліктних ситуаціях, вміння конструктивно вирішувати конфлікти, діагностика стійкості до конфліктів, а також співвідношення  проявів акцентуацій характеру з конфліктністю. Об'єкт дослідження: конфлікти у підлітковому віці. Предмет: психологічні особливості прояву конфліктів і конфліктної поведінки у дітей підліткового віку в повних і неповних сім’ях. Мета: на основі аналізу проблеми розвитку особистості в підлітковому віці виявити психологічні особливості конфліктів і конфліктної поведінки дітей підліткового віку в повних і неповних сім’ях. Дослідженння побудовано на працях  як зарубіжних: З. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон, М. Дойч, М. Шериф, К. Льовін, Ф. Хайдер та ін..; так і вітчизняних дослідників: Д.І. Фельдштейн, І.В. Дубровіна, Г.А. Цукерман, А.Я. Анцупов, А.І. Шипілов, Т.В. Драгунова, Н.В. Гришина, Л.А. Петровська, А.І. Донцов, Т.А. Полозова, К.А. Абульханова-Славська, Ф.М. Бородкин і Н.М. Коряк, О.Н. Громова та ін.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ З ПОВНИХ ТА НЕПОВНИХ СІМЕЙ
1.1. Поняття конфлікту та їх основні типи
1.2. Структура та динаміка конфліктів, їх причини і стадії
1.3. Виникнення конфліктів у підлітковому віці
1.4. Конфліктна поведінка підлітків з повних та неповних сімей
1.5. Психолого-педагогічні умови запобігання (попередження) виникнення конфліктів
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ
2.1. Аналіз методів дослідження та їх загальна характеристика
2.2. Тест опису конфліктної поведінки К. Томаса (адаптація Н.В. Гришиної)
2.3. Методика самоооцінки конструктивної поведінки в конфлікті (за В. Козловим)
2.4.Методика діагностика стійкості до конфліктів (за М. Рибаковою)
2.5. Методика оцінки акцентуації характеру (за Р. Шмішеком)
Висновки до другого розділу
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИХОВНОГО ВПЛИВУ НЕПОВНОЇ СІМ'Ї НА ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
3.1. Характеристика вибірки та етапів дослідження
3.2. Аналіз результатів констатувального дослідження
3.3. Обговорення основних результатів порівняльного дослідження конфліктної поведінки підлітків з повних та неповних сімей 
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
З ПОВНИХ ТА НЕПОВНИХ СІМЕЙ

1.1. Поняття конфлікту та їх основні типи


Історія розвитку психологічних уявлень про конфлікти фактично співпадає з історією самої психології. Тому, поняття конфлікту трактується в рамках соціальної психології достатньо широко, виходячи з різних наступних загально-психологічних підходів.
1. Інтрапсихічний підхід (мотиваційний). Уявлення про конфлікт як інтрапсихічний феномен знаходить вираження в психодинамічних підходах, які розглядають розуміння особистості і її розвитку на уявленні про суперечності і конфлікти між різними сферами особистості (3. Фрейд, К. Холл, Г. Ліндсей, Л. Хьєллі, Д. Зіглер, К. Хорні, А. Адлер, С. Шутц, Е. Еріксон). Конфлікти — частина внутрішнього життя індивіда, їх виникнення природно спричиняє його розвиток. Поведінка людини детермінована швидше її власними внутрішніми особливостями, ніж зовнішньою ситуацією [19].
Так, К. Хорні [70] виділяє три основні типи соціальної спрямованості — «рух до людей», «рух від людей» і «рух проти людей» — присутні у будь-якої людини і виявляються у ній залежно від ситуації: ми здатні і співробітничати з людьми, і віддалятися від них, і боротися з ними. Отже, для прихильників психоаналізу, конфлікт - це реальність людського існування. При цьому можна робити акценти на його деструктивних аспектах, як у З. Фрейда, або навпаки, оцінювати його оптимістично, як Е. Еріксон [76]. Тому у психоаналітичній традиції основним предметом уваги є внутрішньопсихічні конфлікти.
2. Ситуативний підхід. Позицією розуміння конфліктів як явища інтрапсихічного походження стало перенесення акценту на зовнішні детермінанти їх виникнення - біхевіористична традиція (А.А. Реан [60], М. Дойч, М. Шериф) . Першими дослідженнями у даному напрямку стали роботи з питань вивчення агресії (Дж. Доллард, Л. Дуб, Н. Міллер, А. Бандура та ін.). згідно з якими соціально-психологічні конфлікти розуміються як особлива форма агресивної відповіді на фрустуючу ситуацію [7; 19]. Вводиться теорія соціального навчання (А.А. Реан [60] та ін.): щоб зрозуміти поведінку людини, слід звернутися до чинників, що провокують прояв тієї або іншої моделі конфліктного реагування на зовнішню ситуацію, а також до чинників, що вплинули на засвоєння цієї моделі поведінки і її закріплення [43].
Отже, відповідно до ситуативного підходу конфлікти - це стани відносин, що виникають як наслідок транзакцій між людьми в ситуаціях, коли переслідувані ними цілі підтримуються або блокуються. Але недоліком даного підходу є те, що за межами розгляду залишався зміст людських переживань, мотивів, уявлень [25]. 
3. Когнітивістські підходи характеризують конфлікт як когнітивний феномен (К. Льовін, Ф. Хайдер, Т. Ньюкон). Відповідно до теорії поля К. Льовіна опис ситуації повинен бути суб'єктивним, тобто ситуація повинна описуватися з позиції індивіда, поведінка якого досліджується, а не з позиції спостерігача. Якщо психоаналіз розглядав інтрапсихічні, внутрішні чинники як головні в регуляції поведінки, а біхевіоризм - ситуативні, зовнішні, то К. Льовін об'єднав їх, додавши зовнішнім чинникам внутрішній, суб'єктивний характер. Конфлікт розглядався як наслідок різноспрямованих «сил» (мотивів), що діяли на людину [19].
Так Н.В. Гришина [19] виділяє 3 традиційні підходи в розгляді психологічних конфліктів: мотиваційний, ситуаційний і когнітивний [19]. Н.У. Заїченко [27] виділяє 6 основних підходів, з позицій яких вивчаються конфлікти: когнітивний, мотиваційний, аналітичний, діяльнісний, енерго-емоційний, організаційний і системний [27].
Вітчизняні дослідники розглядали конфлікти в основному через аналітичний, діяльнісний, організаційний, системний та емоційний підходи.
В рамках аналітичного підходу конфлікт розглядається такими авторами, як А.Я. Анцупов, А.І. Шипілов [6], Л.А. Петровська [56] і ін. і розкриває основні компоненти конфліктної взаємодії.
Діяльнісний підхід розглядає конфлікт в рамках спільної діяльності людей. Подібної позиції дотримуються А.Я. Анцупов і А.І. Шипілов [5], Ф.М. Бородкін [11], Н.В. Гришина [19], А.І. Донцов, Т.А. Полозова та ін.
До організаційного підходу, що розглядає конфлікт з позицій управління, норм, структурних відмінностей і так далі відносять А.Я. Анцупова та А.І. Шипілова [5], Ю.І. Мягкова і ін.
Системний підхід розглядає конфлікт як складну багаторівневу систему взаємозалежних компонентів, що має неоднозначні функції. Подібних поглядів дотримуються А.Я. Анцупов і Н.І. Шипілов [5], А.Г. Здравомислов [28] А.А. Єршов [25] і ін. автори.
Енерго-емоційний підхід, на думку Н.У. Заїченко [27], розглядає конфлікти з позицій їх детермінації емоційними чинниками розвитку особистості на ранніх етапах життя. Сюди відносять таких дослідників, як В.В. Жваво, В.І. Гарбузов, А.А. Рояк [28], К.Г. Юнг і ін. [27].
Отже, кожен із підходів має важливе значення у своїй галузі дослідження. Таким чином, правомірно говорити не про суперечності в розумінні явища конфлікту, а про різні існуючі явища конфлікту.
Особливостями розвитку сучасної психології конфлікту можна назвати перевагу практичних напрямів в роботі з конфліктами та визнання подвійної природи конфлікту, його позитивної ролі [19]. Сучасні дослідники окрім деструктивних функцій виділяють наступні позитивні (конструктивні) функції конфлікту: конфлікт як джерело розвитку (Е. Еріксон [76]), як сигнал до зміни (Ф. Василюк, С. Мінухин, Н.І. Леонов [39]), як можливість зближення, розрядки напруги, «оздоровлення» відносин (Н.В. Гришина [19]).
...

 

Останнє оновлення (Неділя, 04 вересня 2011, 16:31)