ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УВАГИ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Рейтинг Користувача: / 14
НайгіршеНайкраще 
Курсові

Робота містить 40 сторінок, список використаних джерел нараховує 37  джерел, в додатках наведено план-конспект заняття з дітьми першого класу з розвитку уваги; діагностичний матеріал до запропонованих в курсовій роботі методик.

Розкрито теоретичні та практичні аспекти дослідження уваги молодших школярів у навчальній діяльності, подано методики розитку уваги для дітей молодшого шкільного віку. Об’єктом дослідження є навчальна діяльність молодшого школяра. Предмет: психологічні особливості уваги уваги молодшого школяра у навчальній діяльності. Мета: охарактеризувати увагу як один з вирішальних аспектів навчальної діяльності.

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1
. ТЕОРЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ УВАГИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Теорії уваги та механізми її дії
1.2. Властивості уваги
1.3. Класифікація видів уваги
1.4. Особливості розвитку уваги дітей молодшого шкільного віку  у навчальній діяльності
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ УВАГИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Опис методів експериментального дослідження
2.2. Методика оцінки стійкості, розподілу і переключення уваги молодших школярів за кільцями Ландольта
2.3. Методика «Запам'ятай і розстав крапки» (за Р.С.Немовим)
Висновки до другого розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ УВАГИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Теорії уваги та механізми її дії

Людина, перебуваючи в стані неспання, активно ставиться до предметів і явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось думає. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, запам'ятовує, переживає, тобто в цей час вона до чогось уважна. Отже, увага - особлива форма психічної активності, яка проявляється в спрямованості і зосередженості свідомості на значущих для людини предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях [10, с.189].
Вивченням уваги займалися багато дослідників. У зв'язку з тим, що вона являє собою складне психічне явище, різні психологи з різних позицій пояснювали виникнення і функціонування уваги.
Як зазначає С.Л. Рубінштейн [31], у кожному психічному процесі присутній момент, що виражає різні ставлення особистості, зокрема до світу людей, природи, свідомості до об'єкта. Це ставлення виявляється в увазі. Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, які діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їх перебігом [31].
Як самостійну форму психічної діяльності увагу розглядає П.Я. Гальперін [9]. Він дотримується гіпотези про те, що увага є діяльністю психічного контролю. Основні положення цієї гіпотези полягають у тому, що увага є однією зі складових орієнтовно-виконавчої діяльності, яка в цій діяльності не має власного продукту, а виконує функцію контролю, поступово стаючи внутрішньою скороченою автоматизованою дією [9, с.71].
Природа уваги в психології розглядалася представниками різних психологічних напрямів і шкіл залежно від їхніх поглядів на психіку взагалі.
Представники англійської асоціативної психології не включали поняття "увага" до системи психології. Зосередженість вони тлумачили як асоціацію уявлень [15, с.206].
Представники інтроспективної психології (Д, Гербарт, В. Вундт, Е. Тітченер) в увазі вбачали лише суб'єктивну, внутрішню сторону. Увага, на їх погляд, - це стан свідомості, що характеризується ясністю, чіткістю, інтенсивністю наявного в ній змісту чи процесів. В. Вундт, наприклад, виходячи з такого розуміння, обстоював апперцептивно-волюнтаристську теорію уваги. Увага - це фіксована точка свідомості, обумовлена переходом змісту свідомості із зони перцепції до зони апперцепції, яка, на думку В. Вундта, являє собою особливу психологічну активність, яка і є проявом невідомої нам внутрішньої сили [20, с.96].
Американський психолог Е. Тітченер розумів увагу як сенсорну якість, яка визначає особливий стан відчуття у свідомості. Більш яскраве відчуття панує над іншими і набуває самостійності, виділяється серед них, підпорядковує собі менш яскраві відчуття. Яскравість відчуттів на думку Е. Тітченер зумовлена схильностями, але він не розкривав, що являють собою ці схильності [36, с.114].
Представник фізіологічного напряму в психології Т. Циген пояснював увагу не суб'єктивними станами, а боротьбою відчуттів і неусвідомлюваних уявлень за володіння фіксованою точкою свідомості [10, с.197].
Отже, увага - це стан усвідомлення уявлень. Зміна уявлень - перехід уваги від одного подання до іншого. Акт зосередження виникає в результаті асоціативних імпульсів відчуттів, які залежать від інтенсивності, ясності, сили супровідного, емоційного фону [15, с.211].
Французький психолог Т. Рібо, улід за І.М. Сеченовим, вважав, що уваги без її фізичного вираження не буває. У зв'язку з цим він висунув теорію рухової уваги. Увага, стверджував він, це не духовний акт, який діє таємничо, її механізм - руховий, тобто він діє на м'язи у формі затримки: людина, яка не вміє керувати м'язами, нездатна до зосередження уваги.
Представники біхевіоризму (Д. Уотсон та ін.) розглядають увагу лише як орієнтацію поведінки, як установку організму по відношенню до зовнішніх стимулів [20, с.101].
Отже, шукаючи пояснення природи уваги, вчені намагалися йти суто психологічним шляхом, однак поступово вони дійшли висновку, що тільки психологічно пояснити природу уваги не можна, потрібно шукати фізіологічну основу. Вітчизняні психологи і фізіологи пояснюють фізіологічні механізми уваги з погляду взаємодії основних нервових процесів — гальмування і збудження, що відбуваються у корі головного мозку.
Роботи фізіологів І.П. Павлова і О.О. Ухтомського [11] дають можливість пояснити як виникає і функціонує увагу на основі діяльності головного мозку. Спрямованість уваги виникає на основі, відкритого І.П. Павловим, орієнтовного рефлексу, який дає можливість організму довідатися про те, що відбувається в навколишньому середовищі. За сучасними даними в його структуру входять як зовнішні руху, так і внутрішні зміни в діяльності всіх органів, у тому числі зміни в чутливості аналізаторів і в електричній активності головного мозку [11, с.62].
Це доводить, що виникнення уваги пов`язане із загальною активізацією всіх мозкових структур. Зосередженість уваги виявляється в результаті підвищення збудливості клітин кори під впливом взаємодії процесів збудження і гальмування, завдяки якому в корі можуть виникнути оптимальне і домінуюче вогнища збудження. Оптимальне вогнище виникає за законом індукції нервових процесів, згідно з яким збудження може концентруватися в якій-небудь ділянці кори під впливом гальмування в інших областях. Оптимальне вогнище є найсприятливішим для

...

Останнє оновлення (Субота, 20 серпня 2011, 08:25)