ОСОБЛИВОСТІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ В ДНЗ

Рейтинг Користувача: / 38
НайгіршеНайкраще 
Курсові

Робота вміщує 58 сторінок друкованого тексту, список використаних джерел налічує 42 джерела, в Додатках наведено картку мовленнєвого розвитку дошкільника, орієнтовний план роботи логопеда з опорою на лексичну тему з дітьми старшої групи з загальним недорозвиненням мовлення.
В роботі наведено теоретичні аспекти проблеми загального недорозвинення мовлення в логопедії, психолого-педагогічна характеристика дошкільників з ЗНМ.Охарактеризовано методичні основи логопедичної роботи з дітьми з ЗНМ у ДНЗ: організації роботи логопедичного кабінету з дошкільниками з ЗНМ,логопедичне обстеження дітей із ЗНМ, особливості корекційного навчання дітей із ЗНМ в ДНЗ. В ході виконання курсової роботи було проведене експериментальне дослідження особливостей дошкільників із ЗНМ. Проведення емпіричного дослідження передбачало розв’язання наступних завдань: 1. Вивчення обліково-статистичної та методичної документації педагога-логопеда в дошкільному навчальному закладі. 2. Відбір дітей з загальним недорозвиненням мовлення та відповідний до їх віку дітей з нормальним розвитком для порівняння результатів дослідження. 3. Аналіз особливостей сприйняття дітей обох досліджуваних груп: - Дослідження наявності у дитини цілісних образів предметів навколишнього світу - Дослідження ступені узагальненості сенсорних еталонів - Дослідження розуміння сенсу зображення на основі розуміння певного засобу виразності. Робота грунтується на дослідженях таких вчених, як Л.ВВиготський, М. Жинкін, О. Лурія, Р. Левіна, Є.М. Мастюкова, Є. Соботович, В. Тарасун, О. Усанова, Т.Б. Філічева, Г.Р. Шашкіна М. Шеремет та ін. 
Об'єктом дослідження виступають особливості мовленнєвої діяльності дітей з ЗНМ.Предмет: методи та прийоми логопедичної роботи з дітьми з загальним недорозвиненням мовлення в умовах ДНЗ.Мета: провести теоретичний аналіз та експериментальне вивчення особливостей логопедичної роботи з дітьми з ЗНМ в умовах ДНЗ. 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОГО НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ В ЛОГОПЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

1.1. Поняття загального недорозвинення мовлення в дітей дошкільного віку

1.2. Психолого-педагогічна характеристика дошкільників з ЗНМ

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ У ДНЗ

2.1. Організації роботи логопедичного кабінету з дошкільниками з загальним недорозвиненням мовлення

2.2. Логопедичне обстеження дітей із загальним недорозвиненням мовлення

2.2. Особливості корекційного навчання дітей із загальним недорозвиненням мовлення в ДНЗ

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ З ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ

3.1. Характеристика програми та особливостей проведення  емпіричного дослідження

3.2. Аналіз результатів дослідження

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОГО НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ В ЛОГОПЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
1.1. Поняття загального недорозвинення мовлення в дітей дошкільного віку
Мова є дуже складною психічною діяльністю, що підрозділяється на різні види і форми. Формуючись, мова проходить декілька етапів розвитку, перетворюючись на розгорнену систему засобів спілкування та опосередкування різних психічних процесів. Серед чинників, сприяючих виникненню мовних порушень у дітей, розрізняють несприятливі зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні) чинники, а також зовнішні умови навколишнього середовища [2].
Теоретичні підходи щодо досліджень мовлення дітей із психофізичними вадами закладені в роботах багатьох вчених. Мовлення розглядається як складна форма психічної діяльності людини, соціальне за походженням і системне за будовою (Л. Виготський, М. Жинкін, О. Лурія, Р. Левіна, Є. Соботович, В. Тарасун, О. Усанова, М. Шеремет та ін.).
Вперше теоретичне обґрунтування загального недорозвинення мовлення було сформульоване в результаті багатоаспектних досліджень різних форм мовної патології у дітей дошкільного і шкільного віку, проведених Р.Є. Левіною та її колегами в 50-60 роках 2О-го століття [20].
На сьогодні у вітчизняній логопедії використовують дві класифікації вад мовлення: клініко-педагогічну та психолого-педагогічну. В межах психолого-педагогічної класифікації, що була розроблена в роботах Р.Є. Левіної (1968), виділяють три рівні мовленнєвого розвитку у дітей з мовною патологією, описані нижче [30]. Г.Р. Шашкіна [40] додає ще й четвертий рівень мовленевого розвитку.
Клінічна класифікація, представлена в роботах Є.М. Мастюкової (1997). пропонує розглядати загальне недорозвинення мовлення трьох типів [23]:
- неускладнений дизонтогенетичний варіант загального недорозвинення мовлення (ЗНМ);
- ЗНМ у поєднанні з низкою неврологічних та патопсихологічних порушень (ускладнений варіант ЗНМ);
- ЗНМ внаслідок моторної алалії [23].
Відповідно до класифікації Є.М. Мастюнової, загальне недорозвинення мовлення - системне порушення експресивного та імпресивного мовлення [23].
В МКБ-10 (Международная Классификация Болезней 10-го пересмотра) використовується клінічна класифікація вад мовлення. А в межах психолого-педагогічної класифікації виділяють 2 групи:
- порушення засобів спілкування (фонетико-граматичні вади, загальне недорозвинення мовлення),
- порушення у використанні засобів спілкування (заїкання, комбінований дефект) [2].
Отже, у логопедії і спеціальній психології під загальним недорозвиненням мовлення у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом прийнято розуміти таку форму мовної аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовної системи: фонетики, лексики, граматики (Р.Є. Левіна, Т.Б. Філічева). Загальне недорозвинення мовлення може спостерігатися при найбільш складних формах дитячої мовної патології: алалії, афазії, а також ренолалії, дизартрії [37].
Коротко охарактеризуємо наведені мовленнєві вади:
Алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична). При алалії мовлення зовсім не розвивається або розвивається з грубими відхиленнями.
Афазія – повна чи часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку..
Ренолалія –– порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.
Дизартрія - порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовного апарату [42].
Загальне недорозвинення мовлення зазвичай є наслідком резидульно-органічного ураження мозку. Його слід відрізняти від порушень мовного розвитку при поточних нервовопсихічних захворюваннях (епілепсії, шизофренії і багатьох ін.). У порівнянні з дітьми з інтелектуальною недостатністю, у дітей з вираженою мовною патологією в основному спостерігаються залишкові прояви органічного ураження центральної нервової системи - мінімальна мозкова дисфункція (ММД) [29].
Онтогенез психічних функцій у дітей з недорозвиненням мовлення вивчений односторонньо. Існує багато досліджень, в яких описані прояви різних форм мовної патології в різних вікових групах дітей (Л.С. Волкова, С.Н. Шаховська, Т.Б. Філічева, Л.В. Лопатіна). У нечисленних клінічних дослідженнях дітей з недорозвиненням мовлення автори описують симптоми інтелектуальної недостатності, порушення окремих когнітивних функцій, явища емоційно-вольової незрілості (Г.Є. Сухарева, В.В. Ковальов, Є.І. Кириченко) [22].
Для загального недорозвинення мовлення характерними ознаками є:
- пізніша його поява (нерідко лише у 7-8 років),
- мізерний запас слів,
- аграматизм,
дефекти вимови і фонемоутворення.
Порушення функціонування мовної здатності у дітей з загальним недорозвиненням мовлення виявляється у вигляді [24]:
зниженої мовної активності (Б.М. Гріншпун, Г.І. Жаренкова, Р.Є. Левіна та ін.);
зниженої уваги до мовного оточення і недостатньо активної

 

Останнє оновлення (Вівторок, 21 серпня 2012, 14:40)