РОЗВИТОК ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Рейтинг Користувача: / 6
НайгіршеНайкраще 
Курсові

Робота містить 46 сторінок, список використаних джерел нараховує 47 джерел, в додатках наведено різноманітні форми віршованих дитячих творів: віршовані загадки, народні забавлянки, лічилки, скоромовки, українські народні дитячі пісеньки, чистомовки, забавлянки, пальчикові ігри, ігри-хороводи, вірші на розвиток виразного читання; ігрові завдання - «СЕКРЕТИ» ВІРШУВАННЯ; показники рівня сформованості мовленнєвих творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку.


У дитинстві кожна дитина - поет ... Дати дитині радість поетичного натхнення, пробудити в її серці живе джерело поетичної творчості - це така ж важлива справа, як навчити читати і вирішувати задачі. (В.О. Сухомлинський)

В роботі розкрито теоретичні та методичні аспекти розвитку художньо-мовленнєвої та поетичної творчості дітей дошкільного віку та проведено експериментальне дослідження результатів впровадження методики розвитку поетичної творчості дошкільників в дошкільний навчально-виховний заклад. Об'єкт дослідження: дитяча художня творчість та умови її формування. Предмет: поетична творчість дітей дошкільного віку. Мета - дослідження шляхів розвитку поетичної творчості дітей дошкільного віку.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Проблема художньо-мовленнєвої творчості дітей у психолого-педагогічній літературі
1.2. Особливості розвитку поетичної творчості дітей дошкільного віку
1.3. Методи та прийоми розвитку поетичної творчості дошкільників
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ
2.1. Характеристика програми та методів емпіричного дослідження
2.2.  Методичні особливості використаної методики розвитку поетичної творчості дошкільників
2.3. Аналіз результатів дослідження
Висновки до другого розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ    

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Проблема художньо-мовленнєвої творчості дітей у психолого-педагогічній літературі
У науковій педагогічній літературі творча діяльність дошкільнят в царині слова розглядається в рамках художньої діяльності і, зокрема, художньо-мовленнєвої (Н.А. Ветлугіна [42], С.М. Чемортан [44] та ін.).
Проблема дитячої творчості є досить актуальною на сучасному етапі. Дослідження багатьох вчених дозволяють визначити необхідність і можливість розвитку творчих здібностей у дітей вже з дошкільного віку.
Теорія здібностей представлена в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів (Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Гончаренко, І. Іщенко, О.Ковальов, Г.Костюк, С. Кулачківська, В. Крутецький, О. Леонтьєв, М.Лейтес, О.Матюшкін, В.Моляко, Л. Момот, Я.Пономарьов, Б.М. Теплов, С.Л.Рубінштейн, В.Д.Шадриков, В.М. Ямницький, Дж. Гілфорд, Д. Рензуллі, К.Роджерс, С. Торренс та ін.), які визначають їх як психічні властивості індивіда, що регулюють досягнення людини і слугують умовою життєдіяльності [22, 105]; як властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції та мають індивідуальну міру прояву і виявляються в успішності та якісній своєрідності засвоєння і реалізації діяльності [30, 45].
Проблема здібностей у вітчизняній психології досліджується з різних наукових позицій в основному в рамках процесуально-діяльнісного підходу. Одна з них пов'язана з визначенням здібностей як родової якості людини, що дозволяє їй засвоювати досягнення культури (Л.С. Виготський, Гальперін, В.В. Давидова, Д.Б.Ельконін, В.Т. Кудрявцев, Слободчиков, О.М. Леонтьєв) [34, 90].
Ще один підхід до вивчення проблеми здібностей акцентує увагу на індивідуально-психологічних особливостях особистості (М.С. Лейтес, Б.М.Теплов). Так, Б.М. Теплов називає три характерні риси здібностей:
1) те, що відрізняє одну людину від іншої,
2) те, що має відношення до успішності виконання дій;
3) легкість і швидкість оволодіння знаннями та навичками.
Автор вирішує принципові питання проблеми здібностей до конкретних видів діяльності насамперед виявлення якісної своєрідності здібностей та якісних індивідуально-психологічних відмінностей людей, які виявляють здібності до одного і того ж виду діяльності [7, 14].
Представники іншого підходу усвідомлюють провідну роль особистості, і вбачають у здібностях оцінний критерій її потенційних можливостей, систему узагальнених дій, що є результатом розвитку психічних процесів і реалізується через внутрішні умови суб'єкта (Г. Костюк, Б. Ломов, С. Рубінштейн) [5, 4].
Творчі здібності в мовленнєвотворчій діяльності вчені аналізують як психологічні особливості дитини, які сприяють оволодінню цією діяльністю. Важливо визначитися, які вміння потрібно сформувати в дітей, щоб вони відчували свободу своїх дій у мовленнєвій творчості, мали можливість проявити творчість, успішно здійснювати цю діяльність.
Справедливим, на нашу думку, є висновок учених про необхідність узгодження проблеми здібностей з проблемою загального розвитку дитини, оскільки здібності не можуть бути задані зовні, обов'язково повинні бути у внутрішньому розвитку індивіда передумови для їх органічного росту; здібності не даються у готовому вигляді, до і за межами всілякого розвитку (С.Рубінштейн) [31, 22].
У сучасній вітчизняній та світовій психології проблема творчих здібностей розвивається в декількох напрямках.
Вчені одного напрямку співвідносять творчі здібності з максимальним рівнем розвитку розумових здібностей. (Г. Айзенк, Л. Венгер, М. Веракса, М.Лейтес, М. Поддьяков, Д. Векслер, Р. Стернберг). Для досліджень цієї проблеми в дошкільному віці характерним є акцент на розвитку уяви (О.М. Дяченко, В.Т.Кудряпцев) [15, 43].
Представники іншого напрямку визначають загальні здібності до переконструювання здобутого раніше досвіду як творчість. Інші вчені протиставляють творчість репродуктивній діяльності і особливий акцент роблять на активності безсвідомого. Його механізм визначається як "взаємодія активного домінуючого безсвідомого з пасивною, субдомінантною свідомістю (В. Дружинні, О.Кучерявий, Я. Пономарьов) [9, 52].
Ще одна група вчених розглядають творчі здібності, які усвідомлюються ними як інтегральну якість особистості, що об'єднує когнітивну і особистісну сфери і виявляється при дозріванні багатьох психічних структур особистості (Д.Богоявленська, Г. Костюк, А. Маслоу, В. Шадриков, В. Ямницький) [43, 18]. Учені наполягають саме на розвитку творчої особистості, не обмежуючись творчими здібностями. В основі творчості, на думку В.Д. Шадрикова, лежить особлива категорія здібностей — духовні здібності, в яких він убачає цілісну сутність, інтегральний прояв інтелекту і духовності людини. У цій новій сутності інтелект має інструментальний характер. Автор виводить, що в духовних здібностях проявляється особистість, "сутність індивідуальності людини" [30, 71].
Існує позиція вчених, за якої в основі творчих здібностей вбачають продуктивну дивергентність, що оцінюється ...

Останнє оновлення (Неділя, 04 вересня 2011, 17:05)