ФОРМУВАННЯ СЛОВЕСНОЇ ТВОРЧОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ КАЗОК (БАКАЛАВРСЬКА)

Рейтинг Користувача: / 23
НайгіршеНайкраще 
Курсові

Робота викладена на 77 сторінках друкованого тексту, список використаних джерел налічує 68 джерел.
Бакалаврська робота розкриває теоретичні основи розвитку словесної творчості дітей дошкільного віку (поняття та проблему дитячої творчості взагалі та словесної творчості зокрема) та методичні аспекти формування словесної творчості дошкільників засобами народних казок (охарактеризовано навчальний та виховний потенціал казок, наведені ключові прийоми використання казок для розвитку мовотворчої діяльності дітей, наведено відповідну розробку системи занять для ДНЗ).в ході виконання роботу було проведене емпіричне дослідження впливу казки на розвиток словесної творчості дітей старшого дошкільного віку.

Об'єкт: психолого-педагогічні умови розвитку словесної творчість дітей дошкільного віку.Предмет: процес формування словесного творчості дітей старшого дошкільного віку засобами казки.Мета: визначити і науково обґрунтувати особливості та специфіку розвитку словесної творчості дітей старшого дошкільного віку засобами казки; розробити та апробувати методику збагачення та стимулювання словесної творчості дітей старшого дошкільного віку через створення дітьми власних казок. Методологічною основою дослідження є положення філософії та естетики про сутність творчості, її ролі в розвитку особистості; дослідження в області психолого-педагогічних наук, в яких розкриваються закономірності формування творчості в дошкільному дитинстві (Л.С. Виготський, Н.А. Ветлугина, А.В. Запорожець, Д.Б.Ельконін, М.М. Поддьяков, Н.П. Сакуліна, Б.М. Теплов, Е.А. Флерина,); теорія мовленнєвої діяльності, сформульована Л.С. Виготським, Н.І. Жинкін, А.А.Леонтьєвим, А.Р. Луріей, С.Л. Рубінштейном; роботи по фольклористиці та літературознавства, присвячені народній казці (В.П. Анікін, А.Н. Афанасьєв, А.І. Никифоров, Е.В. Померанцева, В.Я. Пропп, Ю.М. Соколов).
ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СЛОВЕСНОЇ ТВОРЧОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ КАЗОК
1.1. Дитяча творчість як предмет наукового дослідження
1.2. Теоретичний аналіз проблеми розвитку словесної творчості дошкільників
1.3. Поняття казки, її основні види та вплив на розвиток словесної творчості дошкільників 
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ КАЗОК ДЛЯ РОЗВИТКУ СЛОВЕСНОЇ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Основні методичні прийоми формування словесної творчості у старших дошкільників засобами казки
2.2. Методична розробка системи занять з розвитку словесної творчості  старших дошкільників в процесі ознайомлення з народними казками та віршами для дітей
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КАЗКИ НА РОЗВИТОК СЛОВЕСНОЇ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
3.1. Характеристика програми та методів емпіричного дослідження
3.2. Вимірювання первинного рівня сформованості показників розвитку словесної творчості у дітей старшого дошкільного віку
3.3. Аналіз результатів експериментального дослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СЛОВЕСНОЇ ТВОРЧОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ КАЗОК

1.1. Дитяча творчість як предмет наукового дослідження
Дослідження різними науковими школами філософсько-естетичної природи творчості дає змогу оцінити її як неодмінну умову людського існування, соціального прогресу, вищу духовність особистості - суб’єкта творчого процесу (В.І. Андреєв, Г.С. Батищев, М.М. Бахтін, В.С. Біблер, Ю.М. Борєв, Н.О. Венгеренко, І.С. Волощук, С.О. Грузенберг, П.К. Енгельмайєр, Е.В. Ільєнков, М.С. Каган, Б.М. Кедров, О.М. Коршунов, Т.В. Кудрявцев, О.Ф. Лосєв, Б.М. Нєменський, Л.М.Столович, А.Т. Шумилін, В.А. Цапок, В.І. Шинкарук, Л.В. Яценко та ін.). 
У широкому значенні творчість розуміють як властивість, що притаманна не тільки людству, а й неживому світу. Більшість науковців визначають сутність поняття “творчість” як продукт людської діяльності, що здатний породжувати якісно нові матеріальні і духовні цінності суспільного значення [10].
Найбільш суперечливим у визначенні творчості є виділення об’єктивних критеріїв цього поняття, з-поміж яких учені називають новизну, оригінальність продукту, діалектичну єдність традицій і новаторства, соціальну значущість і прогресивність. Водночас численні дослідження з проблеми творчості (особливо це стосується розвитку дитячої творчості) переконливо доводять неможливість абсолютизації критерію соціальної значущості й ігнорування відносності критерію новизни [18].
У сучасних філософських концепціях проблема творчості як одна з найважливіших розглядається не через зіставлення загальних категорій, а як проблема існування конкретної особистості - суб’єкта творчості, її творчого досвіду, розвитку, життя. Об’єктом творчості стає сама людина в єдності з предметними умовами, формами спілкування і самореалізації, які необхідно відтворювати чи змінювати, зберігати чи поновлювати. Отже, творчість як полікомпонентне явище, з одного боку, виявляється своєрідною людською діяльністю, спрямованою на створення нових оригінальних продуктів, з другого боку, становить специфічну діяльнісну властивість людини, яка забезпечує їй постійний рух уперед, особистісний розвиток, самопізнання, самостворення, самооцінку, самореалізацію [28]. 
Творчість – складне соціальне, культурне, естетичне і психологічне явище не існує поза певним культурно-історичним соціумом, виявляє себе у різних видах людської діяльності. У художній творчості мистецтвознавці та естетики (Ю.М. Борєв, О.Ф. Єремеєв, Е.В. Ільєнков, М.С. Каган, О.Л. Кучерук, Л.І. Тимофеєв, Л.Т. Левчук, О.Ф. Лосєв, К.С. Станіславський, О.І. Федоров, З.Т. Франко та ін.) розрізняють творчість у вищому її прояві як мистецьку діяльність, що підсильна лише обмеженому колу талановитих людей, і творчість як процес взаємодії з творами мистецтва, діяльність не менш значущу, ніж перша, що починає формуватися вже в дошкільному дитинстві [21].
Дослідження психології творчості відбувається в чотирьох основних напрямках: творчий процес, творчий продукт, творча особистість, творче середовище, тобто той соціальний контекст, який формує вимоги до продукту творчості (Ф. Баррон, Л.С. Виготський, Л.А. Венгер, Дж. Гілфорд, Ю.З. Гільбух, Х. Грубер, В.В. Давидов, О.М. Дяченко, І.М. Іщенко, І.П. Калошина, О.М. Леонтьєв, О.М. Лук, О.М. Матюшкін, Б.С. Мейлах, В.О. Моляко, М.М. Поддьяков, О.Я. Пономарьов, С.Л. Рубінштейн, О.Є. Сапогова, Б.М. Теплов, Є. Торренс, П.М. Якобсон та ін.). Водночас підкреслюється умовність такого розподілу, адже неможливо відділити творчу діяльність від творчої особистості, яка, до речі, отримує змогу виявити свої наміри, здібності лише в певній діяльності. О.М. Леонтьєв справедливо оцінює творчість як інтеграцію, тріумвірат особистості - творчої діяльності — самосвідомості [8].
Висвітлення особистісного аспекту проблеми творчості поєднується з терміном “креативність”, в якому вчені вбачають здібність до творчості і пов’язують її з такими особистісними характеристиками, як активність та ініціатива (Д.Б. Богоявленська, Ю.Б. Косенко, А.П. Кондратюк, В.О. Моляко, В.М. Пушкін та ін.).
У визначенні природи творчої діяльності в різних психологічних концепціях підкреслюється, що вона, ґрунтуючись на загальних законах діяльності, натомість водночас включає і своєрідні, тільки їй властиві компоненти, а саме: 
- орієнтацію мотивації на створення нового продукту; 
- формування нестандартних способів дій на основі нетрадиційного бачення звичайних явищ; 
- взаємозв’язок інтуїтивного і логічного; 
- евристичні методи; 
- результат-продукт творчої діяльності, що змінює внутрішній та зовнішній світ людини; 
- відчуття натхнення; 
- діалектичну єдність продуктивного і репродуктивного, традиційного і нового [14].
Становлення творчої діяльності дослідники розглядають у тісному зв’язку з розвитком усіх психічних процесів і передусім творчої уяви, суть якої пов’язується з переробкою у внутрішньому плані існуючих реальних зв’язків, відношень, властивостей об’єктів та явищ дійсності; привнесенням нових вражень у свідомість людини та зміною уявлень так, що в результаті утворюється новий образ, якого раніше не було [47].
У різні часи, залежно від соціальних, політичних, психологічних та багатьох інших чинників розвитку суспільства, проблема дитячої творчості інтерпретувалася по-різному – від нівелювання до захоплено піднесеного ставлення і, нарешті, - об’єктивної оцінки, усвідомлення ....