ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ В ДОШКІЛЬНОМУ ВИХОВАННІ

Рейтинг Користувача: / 24
НайгіршеНайкраще 
Курсові

В роботі розкрито теоретичні підходи до проблеми інноваційних технологій в дошкільному вихованні. Більш детально охарактеризовано методичні особливості найбільш популярних технологій дошкільного виховання: будинок вільної дитини М. Монтессорі, «Йєна-план-школа» П. Петерсена, антропософська школа Р. Штейнера, «школа успіху і радості» С. Френе, методика М. Єфименка.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
1.1. Проблема інноваційної діяльності та новітніх підходів до виховання в педагогіці
1.2. Поняття педагогічної технології
1.3. Особистісно-орієнтоване виховання як основа сучасної системи дошкільного виховання України
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ СУЧАСНІ ІННОВАЦІНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИКИ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
2.1. «Будинок вільної дитини» М. Монтессорі
2.2. «Йєна-план-школа» П. Петерсена
2.3.  Антропософська школа Р. Штейнера
2.4. «Школа успіху і радості» С. Френе
2.5. Технологія фізичного виховання дітей М. Єфименка
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

1.1. Проблема інноваційної діяльності та новітніх підходів до виховання в педагогіці


Слова “інновація”, “інноваційний” походять від англійського – “innovation”, що означає нововведення, новина, новаторство. Філософське розуміння змісту інновацій полягає у створенні нового продукту діяльності людини, що має суспільну значущість та характеризується двома ознаками: перетворенням явищ, речей, процесів або інших образів; новизною, оригінальністю продукту діяльності.
Педагогіка трактує інновації як результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем, прямим продуктом якого можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні освітнім процесом. Побічним продуктом педагогічних інновацій є зростання майстерності педагога, рівня його культури, мислення, світогляду тощо.
Не менш поширеним є тлумачення інноваційних процесів як комплексної діяльності щодо створення, засвоєння, використання та розповсюдження нововведень, яка допомагає перевести систему освіти із режиму функціонування в режим розвитку. Основними ознаками інноваційної діяльності у цьому випадку будуть наявність нормативно-правової бази, організаційна забезпеченість, актуальність, відповідність новітнім досягненням науки, творча новизна, наявність методичної розробки ідеї, керованість й активність.
Досить часто інновації (інноваційні процеси) в педагогіці визначаються як цілеспрямоване внесення прогресивних змін в освітню практику шляхом створення, засвоєння та розповсюдження новоутворень. За Дж. Боткіним, головна відмінність інноваційної освіти від традиційної полягає в такому розвитку всього потенціалу особистості, що робить її готовою до будь-якого, навіть непередбаченого майбутнього.
Різноманітність підходів до визначення інновацій обумовлює і наявність кількох класифікацій інноваційних процесів. Отже, класифікація інновацій залежить від:
-  Того, якої сфери освіти стосується нововведення: змісту; технології; організації; управління; усієї системи в цілому;
- способів виникнення новаторського процесу: систематичні дослідження; планова робота; стихійно, спонтанно, випадково.
- масштабу новаторських дій: масові заходи; глобальні або часткові, парціальні.
- від характеру походження новаторства: зовнішні; внутрішні.
У педагогічній науці та практиці виділяють три рівні інновацій: зовсім нові, досі не відомі; розгорнуті або переоформлені ідеї та дії, які набувають актуальності у певному середовищі, в певний час; педагогічні дії, що існували раніше, але оновлені у зв’язку зі зміною умов та завдань сучасної ситуації життя.
Л.І. Даниленко всі інновації, за їх глобальністю розподіляє на дві великі групи: масштабні і локальні.
Результати наукових досліджень надали Л.І. Даниленко змогу дійти висновку, що масштабна (освітня) інновація характеризується нововведеннями в галузі психолого-педагогічних, соціально-економічних та науково-виробничих досліджень, спрямована на покращення освітнього процесу, що виражається в удосконалених чи нових системах (дидактична, виховна, управлінська); складових освітнього процесу (зміст, форми, методи, засоби, результати); технологіях (психолого-педагогічні, науково-виробничі, соціально-економічні).
Прикладами масштабних (освітніх) інновацій є теорія розвивального навчання Л.В. Занкова, теорія навчальної діяльності Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова, теорія поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна, Н.Ф. Тализіної, теорія проблемного навчання, Вальфдорська педагогіка тощо.
Локальна (педагогічна) інновація є складовою масштабної (освітньої) інновації і характеризується новим чи вдосконаленим змістом, формою, методом, засобом, технологією педагогічного процесу.
Результатом здійснення педагогічних інновацій є поява суттєво оновлених чи нових навчальних планів і програм; технологій (дидактичних, виховних, управлінських); форм, методів, засобів навчання, виховання й управління [Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект. Науково-методичний посібник / За ред. Л.І. Даниленко. – К.: Логос, 2001. – С.9 – 28., с.10].
До локальних (педагогічних) інновацій належать: методика, розроблена М. Монтессорі, рекомендації А. Бєлкіна, щодо створення ситуацій успіху, методика роботи з мовленнєвопасивними дітьми дошкільного віку К.Л.Крутій тощо.
Розробку, розповсюдження та застосування інновацій забезпечує ...

 

Останнє оновлення (Середа, 26 грудня 2018, 13:34)