ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ПІДВИЩЕННЯ АКТИВНОСТІ У НАВЧАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Рейтинг Користувача: / 1
НайгіршеНайкраще 
Курсові

Робота вміщує 48 сторінок, список використаних джерел нараховує 48 джерел, в додатках наведено бланки до методик експериментального  дослідження та зведені дані результатів експерименту; план-конспект уроку з використанням мультамедійної презентації.

В роботі розкрито теоретичні основи формування активності в навчальному процесі з врахуванням психолого-педагогічних особливостей дітей молодшого шкільного віку та загально-дидактичні умови підвищення активності молодших школярів в навчанні. В другому розділі наведено  програму, особливості організації та проведення експериментального дослідження використання мультимедійних презентацій на уроках природознавства як засобу підвищення навчальної активності учнів 4-го класу. мета дослідження полягає у науково-методичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці дидактичних умов активності учнів молодших класів в процес навчання.Об'єкт: навчально-виховний процес в молодших класах  загальноосвітніх навчальних закладів. Предмет: дидактичні умови підвищення активності учнів молодшого шкільного віку в навчальній діяльності. Робота грунтується на працях таких вчених, як  А.Алексюк, Ю.Бабанський, В.Бондаревський, А. Вагін. Е. Голант, М.Данилов, Д. Ельконін, М.Короткова, І.Лернер, М.Махмутов., В.Онищук, П. Підкасистий, М. Скаткін, Д. Трайтак, Г. Щукіна, Г. Костюк, В. Крутецький, Н. Менчинська, Н. Морозова, В. Мясищев, А. Пономарьов, С. Рубінштейн, П.Якобсон та ін.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1. Ретроспективний аналіз "активності" у науковій літературі

1.2. Психолого-педагогічні особливості дітей молодшого шкільного віку

1.3. Загально дидактичні умови підвищення активності молодших школярів в навчанні

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИДАКТИЧНИХ УМОВ ПІДВИЩЕННЯ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Особливості застосування дидактичних умов у навчальному процесі на практиці

2.2. Аналіз результатів проведення дослідження на практиці

2.3. Рекомендації щодо підвищення навчальної активності дітей молодшого шкільного віку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

 

1.1. Ретроспективний аналіз "активності" у науковій літературі

Науково обгрунтований підхід до осмислення поняття активності ґрунтується на ідеях та працях К.А. Абульханової-Славської, А.Г. Асмолова, А.В. Брушлинского, Л.С. Виготського, В.А. Петровського С.Л. Рубінштейна та інших дослідників. Розглянемо деякі теоретичні аспекти, на які спирається  теоретичне уявлення про зміст поняття «активність». У психологічній науці активність аналізується у контексті вивчення особистості – особистісному та діяльнісному.

Поняття «активність» за дослідженням М.І. Лисіної приблизно однаково часто застосовується  для позначення трьох неоднакових явищ:

1) певної, конкретної діяльності індивіда;

2) стану, протилежного пасивності;

3) для позначення ініціативності чи явища, протилежного реактивності [16].

За даними дослідників-прихильників діяльнісного підходу базовими формами активності є діяльність, поведінка. Такий підхід призводить до думки розглядати поєднання різних форм активності в будь-якому вигляді діяльності і викликає необхідність вивчення розроблених сучасною наукою форм і видів активності.

Для вивчення навчальної активності учнів значимі результати досліджень О.А. Конопкіна, в яких реалізований цілісний підхід до аналізу свідомої активності суб'єкта діяльності [43]. Активність ставиться тут у відповідність з організацією структурно—функціональних компонентів регуляції діяльності.

Будучи прихильником особистісного напряму дослідження активності в навчанні, Д.Н. Узнадзе розглядав такі форми активності, як активність індивіда, активність суб'єкта, активність особистості [2]. Проблема особистісної активності є надзвичайно складною психологічною проблемою. Шляхи вирішення цієї проблеми проглядаються в працях Б.Ф. Ломова, К.А. Абульханової- Славської та ін.

Б.Ф. Ломов розглядає активність як особливу якість суб'єкта діяльності, що складається в інтеграції його психологічних можливостей, здібностей, знань та їх спрямованості на досягнення мети. Активність в його дослідженнях виступає як системна властивість суб'єкта, що забезпечує реальне просторово-часове його просування, становлення, динаміку, розвиток, відтворення [31].

К. А. Абульханова-Славська пропонує під активністю особистості (на рівні особистості) розуміти здатність ставити розумні, реальні, досяжні даної особистістю при даній сукупності обставин цілі, проводити в життя свою програму через ланцюг зовні не пов'язаних завдань, обставин, ситуацій, які можуть перешкоджати досягненню цих цілей. Для неї активність в широкому сенсі - це властивий особистості спосіб регуляції та саморегуляції на основі інтеграції потреб, здібностей, відносин особистості до життя, з одного боку, та вимогами до особистості суспільства і обставин - з іншого [1].

Для характеристики активності особистості К.А. Абульханова -Славська застосовує такі показники, як

- впевненість - невпевненість,

- стійкість - нестійкість,

- задоволеність - незадоволеність діями,

- прагнення до успіху - уникнення невдач,

- рівень домагань,

- відповідальність,

- ініціативність [1].

В останніх сучасних дослідженнях активність особистості стала розумітися як реалізація прагнення індивіда виходити за власні межі, розширювати сферу діяльності, діяти за межами вимог ситуацій. Такий підхід до розуміння активності особистості вивів на перший план проблему суб'єктної активності (А.В. Брушлинський, А.К. Осницький, В.А. Петровський, В.І. Слободчиков та інші).

Активність як властивість суб'єкта А.К. Осницкий пропонує розглядати як багаторівневе явище: адаптивна активність характеризується пристосовуваністю суб'єкта та відрізняється творчим пошуком рішення поставлених перед особистістю проблем; суб'єктна активність - активність, що розвивається самим суб'єктом, ним самим організовувана та контрольована. Така активність включає саморегуляцію діяльності, життєдіяльності і свого розвитку [43].

Окремий цикл робіт (Д.П. Барам, М.В. Бодунов, Б.Р. Кадиров, А.І. Крупнов, Н.С. Лейтес В.Д. Небиліцин та інші) присвячений вивченню формально-динамічних характеристик активності людини.

А.І. Крупнов в набір динамічних ознак активності включає силу, інтенсивність, швидкість, різноманітність взаємодії індивіда з середовищем, стрімкість дій.  Якісними характеристиками ( із зазначенням ступеня вираженості та домінування у випробовуваних активності) А.І. Крупнов називає ініціативність, бездіяльність, пасивність, активність волі, товариськість, потреба у діяльності та інші [27].

Б.Р. Кадиров у операціонально-динамічні характеристики активності включає вольові дії: вольові зусилля і їх різноманітність, прагнення до напруженої діяльності, тривалість утримання мети. До формально -динамічних характеристик активності дослідник відносить  легкість пробудження активності, її напруженість, тривалість збереження,  інтенсивність психічних процесів, потреба в діяльності [17].

М.В. Бодунов, розглядаючи активність як один  з основних ...

Останнє оновлення (Вівторок, 22 липня 2014, 14:28)