ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ВІЛ-ІНФІКОВАНОЮ МОЛОДДЮ

Рейтинг Користувача: / 10
НайгіршеНайкраще 
Курсові

В роботі проаналізовано проблему віл-інфікованої молоді в соціальній педагогіці, наведено статистичні дані щодо поширеності ВІЛ/ СНІДу в Україні. Розкрито основи соціально-педагогічної роботи з від-інфікованою молоддю на прикладі підтримки віл-інфікованих вагітних жінок та проведено емпіричне дослідження ефективності використання запропонованої в курсовій соціально-педагогічної технології.

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1.
ПРОБЛЕМИ ВІЛ-ІНФІКОВАНОЇ МОЛОДІ ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ
1.1. Поширеність ВІЛ/ СНІДу в Україні
1.2. Соціально-психологічні особливості ВІЛ-інфікованої молоді
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В РОБОТІ З ВІЛ-ІНФІКОВАНОЮ МОЛОДДЮ
2.1. Поняття та класифікації соціально-педагогічних технологій
2.2. Форми та методи роботи з ВІЛ-інфікованою молоддю
Висновки до другого розділу
РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ВІЛ-ІНФІКОВАНОЮ МОЛОДДЮ В БА «СВІТЛО НАДІЇ»
3.1. Характеристика роботи БА «Світло надії» з ВІЛ-інфікованими
3.2. Соціально-педагогічні технології підтримки ВІЛ-інфікованої молоді (на прикладі ВІЛ-інфікованих вагітних жінок)
3.3. Емпіричне дослідження ефективності використання технологій соціально-педагогічної підтримки ВІЛ-інфікованих вагітних жінок
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

 

 РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ ВІЛ-ІНФІКОВАНОЇ МОЛОДІ ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

1.1. Поширеність ВІЛ/ СНІДу в Україні
ВІЛ-інфекція - довгостроково триваюча інфекційна хвороба, що розвивається в результаті інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). При ВІЛ-інфекції прогресує ураження імунної системи, що приводить до стану, відомому під назвою «синдром набутого імунного дефіциту» (СНІД), при якому у хворого розвиваються «опортуністичні захворювання»: важкі форми інфекцій, викликаних умовно-патогенними збудниками, і деякі онкологічні захворювання. Заражена людина залишається джерелом інфекції довічно. ВІЛ-інфекція без лікування прогресує протягом 3-20 років і закінчується загибеллю зараженого особи [1, с.6].
ВІЛ-інфекція поширена широко і може зустрічатися повсюдно. Найчастіше виявляється у великих населених пунктах і серед загрозливих (уразливих) контингентів населення, до яких належать особи, що уводять наркотики внутрішньовенно, чоловіки, що вступають у статеві зв'язки з чоловіками; особи, часто змінюють статевих партнерів. Однак у зв'язку з економікою, що розвивається в Україні, ВІЛ-інфекція може виявлятися і на територіях, де вона раніше не зустрічалася, і в осіб, які формально не належать до групи ризику. Завдяки особливостям передачі ВІЛ-інфекція вражає переважно осіб молодого віку. У разі переважання на території заражених ВІЛ чоловіків гомосексуалістів або наркоманів серед заражених осіб кількісно переважають чоловіки. При залученні в епідемічний процес гетеросексуального населення співвідношення статей серед заражених контингентів вирівнюється [7, с.9].
Передача ВІЛ відбувається при статевих контактах, при переливанні інфікованої крові та її препаратів, при використанні контамінованих ВІЛ медичного інструментарію, від інфікованої матері дитині під час вагітності та пологів, а також під час грудного вигодовування від інфікованої матері дитині і від інфікованої дитини годувальниці [1, с.8].
З часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції за оперативними даними Міністерства охорони здоров’я України [8] у 1987 році і до 2009 року включно, в Україні офіційно зареєстровано 161 119 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 31 241 випадків захворювання на СНІД та 17 791 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.
У 2009 році в країні зареєстровано 19 840 нових випадків ВІЛ-інфекції (43,2 на 100 тис. населення). І хоча з 1999 року число вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції зростає щорічно, за період 2006 – 2009 років відмічається зниження темпу приросту даного показника: 16,8%, 10,5%, 7,6%, 5,7%, відповідно (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Динаміка офіційно зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України по роках за період 1987-2009 рр.
У 2009 році понад 77% серед ВІЛ-інфікованих громадян України склали особи, репродуктивного та працездатного віку – 15-49 років (рис. 1.3.).
Разом з тим, в останні роки зменшується частка випадків захворювань на ВІЛ-інфекцію у віковій групі 15-24 років серед усіх уперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції: у 2006 році – 16%, у 2007 році – 15%, у 2008 році – 13%, у 2009 – 12%. Це також свідчить про деяку стабілізацію епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції в цілому через зміну поведінки молоді на менш ризиковану. Зростання гетеросексуального шляху передачі та кількості ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку спричинило поступове збільшення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями (рис. 1.2.). Незважаючи на те, що ці новонароджені спочатку мають позитивний результат на антитіла до ВІЛ, за рахунок материнських АТ, більшість з них насправді є ВІЛ-негативними. Новонароджені, чий позитивний ВІЛ-статус не підтверджується у 18 місяців, повинні зніматися з диспансерного обліку ВІЛ-інфікованих осіб. І, хоча, в країні і спостерігається прогрес у профілактиці передачі ВІЛ від матері до дитини, загальна кількість дітей з підтвердженим ВІЛ-статусом продовжує зростати. На 01.01.2010 року під наглядом перебувають 2 418 дітей, у яких діагноз ВІЛ-інфекції підтверджено, у тому числі 575 дітей хворих на СНІД, та 6 222 дитини в стадії підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекції.

Рис. 1.2. Кількість зареєстрованих ВІЛ-інфікованих жінок у віці 15 – 49 років та дітей, народжених ними
У зв’язку з відсутністю доказів, які вказують на те, що статевий шлях передачі серед загального населення зумовлює більшість нових випадків ВІЛ-інфекції, Україна все ще відноситься до країн, де епідемія переважно...

Останнє оновлення (Субота, 10 вересня 2011, 15:01)