ЛАБОРАТОРНІ ЩУРИ, ЕКСПЕРИМЕНТИ НАД НИМИ

Рейтинг Користувача: / 8
НайгіршеНайкраще 
Курсові

В роботі охарактеризовано біологічні особилвості лабораторних щурів, норми та стандарти їх утримання в лабораторнних умовах: догляд, годівля, утримання, розмноження; описано деякі експерименти, як проводять з лабораторними щурами: реакції на медикаменти та експерименти на вироблення умовних рефлексів.

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ І.
ХАРАКТЕРИСТИКА ЩУРІВ
1.1. Білі і сірі щури
1.2. Зовнішня будова
1.3. Внутрішня будова
РОЗДІЛ ІІ. УТРИМАННЯ В ЛАБОРАТОРІЇ
2.1. Догляд
2.2. Годівля
2.3 Розмноження
РОЗДІЛ ІІІ. ЕКСПЕРИМЕНТИ НА ЩУРАХ
3.1. Реакції на медикаменти
3.2. Вироблення рефлексів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

 

РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА ЩУРІВ

1.1. Білі і сірі щури

Лабораторний пацюк (білий пацюк) є одомашненою формою підвиду дикого сірого пацюка. Наведемо біологічну систематику білого та сірого пацюка в таблиці 1.1 [19].
Таблиця 1.1. Систематика білого та сірого пацюка.
Домен        :Еукаріоти
Царство        :Тварини (Metazoa)
Тип        :Хордові (Chordata)
Клас        :Ссавці (Mammalia)
Ряд        :Гризуни (Rodentia)
Надродина    :Мишовидні (Muroidea)
Родина        :Мишачі (Muridae)
Підродина    :Murinae
Рід        :Пацюк (Щур, Rattus FISCHER DE WALDHEIM, 1803)
Вид         :Близько 50
Сірий пацюк (щур) - Rattus norvegicus
Лабораторний пацюк (білий пацюк) –
Rattus norvegicus f. domesticus

Сірий пацюк — вид, що перебуває в стадії розквіту. Дикі гризуни звичайно не досягають високої чисельності, однак пацюки, що живуть в антропогенному середовищі, виявилися в більше сприятливих умовах. Численні дослідження свідчать, що пацюки населяють майже всі біотопи, у число яких входять навіть гірські ділянки альпійських висот (єдина частина світу, не населена пацюками, - Антарктида) Ці гризуни є домінуючими формами й становлять більшу частину всієї біомаси ссавців [10].
Вважається, що пацюків на Землі чи ледве не вдвічі більше, ніж людей, а у великих містах їхнє число порівнянне з кількістю жителів. Так, у Великобританії за станом на 2003 рік популяція сірих пацюків оцінювалася в 60 млн. особин. Через заподіюваний економічний збиток і поширення інфекцій, пацюк піддається постійному й інтенсивному переслідуванню з боку людини. Однак багатовікове цілеспрямоване знищення ніяк не позначилося на чисельності й поширенні цього виду, що відрізняється крайньою витривалістю, обережністю й високим рівнем плідності. Навпроти, ареал сірого пацюка продовжує розширюватися, витісняючи із заселяють області своїх конкурентів — чорного пацюка (Rattus rattus) у помірній смузі Європи й туркестанського пацюка (Rattus turkestanicus) у Середній Азії [15].
Одомашнені сірі щури розводяться у великих кількостях в якості лабораторних і домашніх декоративних тварин. Як правило це альбіноси з червоними очима.
Перше згадування в літературі про використання пацюків у наукових експериментах відноситься до 1856 р.. У наступні роки на них експериментували рідко. Переломний момент наступив в 1907 р., коли у Вістаровському інституті (США) була заснована перша стандартна лінія білих пацюків. І сьогодні лінія Вістар - одна з найбільш широко використовуваних [13].
В порівнянні з сірими пацюками, використання білих в лабораторних умовах мало ряд переваг:
1) їх відносно спокійна вдача в порівнянні з сірими пацюками й майже повна відсутність прагнення втекти із клітки (пацюки-альбіноси через відсутність пігменту, бачать у два рази гірше ).
2) відсутність специфічний писку. Коли білих пацюків почали розводити в лабораторіях, певні ознаки були основними при доборі особин для розмноження.
3) у віваріях лабораторні пацюки легко розмножуються, на відміну від диких, які в клітках майже не розводяться, а якщо й з'являються щурята, то вони або гинуть самі, або бувають з'їдені відчуваючою постійне занепокоєння матір’ю. У лабораторних пацюків за короткий час і невеликі витрати праці можна одержати великі виводки.
4) лабораторні пацюки досить стійкі до інфекцій, за ними зручно доглядати й взагалі робити маніпуляції. Сірого ж пацюка нелегко навіть просто витягти із клітки, не говорячи вже про роботу з ним. Лабораторних щурів експериментатор легко бере руками, робить різні процедури, не боячись, що пацюк його вкусить або вирветься й утече.
Лабораторні щури також мають свої переваги у використанні в лабораторних дослідженнях і перед іншими тваринами.
Так щури виявилися набагато зручніше, ніж широко використовувані кролики. Пацюки досить великі, щоб можна було робити над ними майже будь-які операції, але в той же час і досить малі, що давало можливість утримувати їх буквально сотнями. Фізіологія пацюка багато в чому подібна з фізіологією людини, їжа також близька. Із цієї причини багатьма знаннями про свій організм, його функціонуванні ми зобов'язані саме пацюкам [15].
До 30-х років минулого сторіччя в медико-біологічних дослідженнях використалися безпородні білі щури, зараз такі тварини називаються нелінійними або аутбредними. Пізніше з розвитком біологічних наук стала ясна непридатність використання нелінійних тварин у ряді медичних і біологічних дослідів.
В експериментальній практиці нині повсюдно використаються лінійні або інбредні щури.
Інбредна лінія – сукупність генетично ідентичних тварин, що розмножують інбридингом (братсько-сестринським схрещуванням) протягом не менш 20 поколінь.
Поряд з інбредними лініями виведені і інші генетичні ...

Останнє оновлення (Субота, 10 вересня 2011, 15:15)