ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЇН ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ

Рейтинг Користувача: / 16
НайгіршеНайкраще 
Курсові

Робота містить 49 сторінок, список використаних джерел нараховує 32 джерела, в додатках вміщено: порівняльну таблицю основних показників країн південної Америки, склад їх корисних копалин  (9 таблиць), карти та рис. найбільших річок регіону (5 рис.), та карти ґрунтів; рослинності; кліматичну карту; політичну карту Південної Америки.

Охарактеризовано теоретичні основи географії природних ресурсів (природно-ресурсний потенціал, підходи до класифікації природних ресурсів. В другому розділі проаналізовано складові природно-ресурсного потенціалу країн Південної Америки: корисні копалини, гідроресурси, земельні та біологічні, кліматичні та рекреаційні ресурси. Об’єкт дослідження: природні ресурси світу.Предмет: природно-ресурсний потенціал країн Південної Америки. Мета: вивчення природно-ресурсного потенціалу країн Південної Америки та розміщення природних ресурсів на її території.

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ І.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЕОГРАФІЇ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ СВІТУ
1.1. Поняття природно-ресурсного потенціалу
1.2. Класифікація та характеристика основних видів природних ресурсів
1.3. Оцінка природно-ресурсного потенціалу
РОЗДІЛ ІІ. СКЛАДОВІ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇН ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ
2.1. Загальна характеристика країн Південної Америки
2.2. Корисні копалини
2.3 Гідроресурси
2.4. Земельні та біологічні ресурси
2.5. Кліматичні ресурси
2.6. Рекреаційні ресурси
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЕОГРАФІЇ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ СВІТУ

1.1. Поняття природно-ресурсного потенціалу.

Сходження людини до вершин соціально-економічного прогресу найтіснішим чином пов'язано з використанням нею різноманітних природних ресурсів.
Проблемою світового природно-ресурсного потенціалу займалися дослідники: Мінц А.А., Безуглий В.В., Козинець С.В., Берлянд Т.Г., Біховер Н.А., Воробьев Г.І., Дроздов М.М., Клавдиенко В.П., Комар І.В., РомановаЕ.П. та ін..
Отже, науковці та дослідники, характеризуючи поняття природного-ресурсного потенціалу, оперують такими поняттями:
Природні умови  - елементи природного середовища, що не беруть безпосередньо участі в суспільному виробництві, але важливі для життя і діяльності людського суспільства [27].
Природні ресурси – це компоненти природи, використовувані людиною в процесі її господарської діяльності. У Короткій географічній енциклопедії під таким терміном позначаються “...елементи природи, використовувані в народному господарстві, що є засобами існування людського суспільства, : ґрунтовий покрив, корисні дикі рослини, тварини, корисні копалини, вода (для водопостачання, зрошування, промисловості, енергетики, транспорту), сприятливі кліматичні умови (головним чином тепло і волога), енергія вітру” [19].
Більш загальним є визначення, дане А. А. Мінцом: "природні ресурси... тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і їх вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності [22].
Продуктивні сили – це єдність засобів виробництва, які своєю працею приводять їх в дію [23].
Обґрунтування розміщення продуктивних сил потребує врахування можливостей природних умов і природних ресурсів, або інакше природно-ресурсного потенціалу краю.
Поняття “природно-ресурсний потенціал” складає сукупність усіх природних умов і ресурсів, які можуть бути використані в економіці певної території [29].
Географічний аспект вивчення природно-ресурсного потенціалу стосується як груп ресурсів, так і рівнів природно-ресурсних комплексів у межах певних територій.
Природно-ресурсний комплекс (ПРК) – це природно-ресурсний потенціал певної цілісної території [1].
Природні ресурси — просторово-часова категорія; їх об'єм різний в різних районах земної кулі і на різних стадіях соціально-економічного розвитку суспільства [27].
Одне і те ж поєднання природних умов і ресурсів мало різне значення на різних етапах розвитку людства. Деякі ресурси не використовувалися, оскільки в них не було необхідності; інші були непереборною перешкодою. (Наприклад, море до розвитку морського судноплавства).
Тіла і явища природи виступають як певний ресурс в тому випадку, якщо в них виникає потреба. Але потреби, у свою чергу, з'являються і розширюються у міру розвитку технічних можливостей освоєння природних багатств.
Наприклад, нафта була відома як горюча речовина ще за 600 років до н.е., але як паливна сировина в промислових масштабах її почали розробляти лише з 60-х років XIX сторіччя. Саме з цих пір нафта перетворилася на реально доступний для використання енергетичний ресурс, значення якого неухильно зростало. Проте до другої половини XX ст. нафта, що залягає в донних відкладеннях шельфу Світового океану, не розглядалася як ресурс, оскільки стан техніки добування нафти робив неможливою її видобуток на шельфі. Лише у 1940-х роках вперше на акваторіях (озеро Маракайбо у Венесуелі) нафта почала розроблятися в промислових масштабах, і нафтові поклади мілководих зон морів і океанів набули ресурсного значення [22].
Природні ресурси є необхідною (але не обов'язковою) умовою розвитку економіки. Досягнення науково-технічного прогресу ведуть до того, що дія природно-ресурсного чинника на економіку розвинених країн помітно слабшає. У останні десятиліття швидко розвивалися країни, де відсутні необхідні корисні копалини (Японія, Південна Корея, Сінгапур). Але за інших рівних умов наявність багатих і різноманітних природних ресурсів дає країнам — їх володарям додаткові переваги [7].
Природні ресурси розміщені по території планети нерівномірно. В результаті різні материки, регіони, країни мають різне ресурсозабезпечення.
Ресурсозабезпечення – це співвідношення між величиною природних ...

Останнє оновлення (Середа, 17 серпня 2011, 19:18)